Смотреть больше слов в «Дзвона чи дзвону? або -А (-Я) чи -У (-Ю) в родовому відмінку»
ПУСТУ́Н (той, хто любить пустувати), БЕШКЕ́ТНИК, ЗБИТОЧНИК (ЗБИТОШНИК) розм., ШИ́БЕНИК розм., ЖИРУ́Н розм., ПОСТРИБУ́Н розм., ШАЛАПУ́Т розм., ШАЛАПУ́ТН... смотреть
збитошник, -а, ч., розм. 1) Той, хто завдає збитків (у 2 знач.); бешкетник. 2) Пустун.
збиточник (збито́шник) той, хто робить збитки, дрібні капості, пустує; бешкетник (м, ср, ст): Орко вихилився з ліжка та зачепив рукою Анночку. Мав вид хлопчини-збитошника (Ярославська)|| = ваґабунда... смотреть
збитошник, -а, ч. , розм. 1》 Той, хто завдає збитків (у 2 знач. ); бешкетник.2》 Пустун.
імен. чол. роду
Збито́чник, -ка, -ку! -ники, -ків
Бешкетник, пустій, урвиголова [V]
збито́чник іменник чоловічого роду, істота розм.